Промайнуло літечко, наче один день. Проте кожен із нас, безперечно, має низку яскравих спогадів, які зігріватимуть у негоду чи викликатимуть теплий усміх серед сльотавої осені. Приємно, коли зустрічаю школяриків рідної п’ятоїодинадцятирічки, і ледь не кожен із тих, хто у червні побував у пришкільному таборі «Сонечко», згадує його добрим словом:

Катерина Штунь: «Ми охоче відвідували шкільний табір «Сонечко»: там було дійсно цікаво, багато веселощів, захоплюючих заходів. Вихователі – хороші та привітні, активні вожаті та позитивні дітлахи. Пригадую, що найбільше чекали моменту, коли на ранковій лінійці директор табору Т.М.Матишейко вручатиме нагороди. Як щиро ми раділи перемогам! Аджеза кожною грамотою – командна праця і шалений креатив!»

Дарина Солоненко: «Ми щиро сумуватимемо за цими веселими та неповторними днями і з нетерпінням чекатимемо наступного року!»

В’ячеславКарпюк: «Я зголосився бути вожатим, аби розважатися з друзями, заводити нові знайомства, пізнавати щось нове, бо кожен день у таборі – це нові розваги та враження і цікаві ідеї. Не шкодую жодної миті!»

Тетяна Вишневська:«Дуже сподобався День індіанця, який проводився у таборі цьогоріч уперше. Ми були страшенно раді, коли вдавалося відшукати заховані скарби, але найбільший скарб  - це те задоволення, яке ми отримали у таборі.»

Вікторія Білик:«День жахів залишив незабутні враження! Кожен загін продумав оформлення загонових кімнат і «художній розпис» облич дітлахів, Табірного експресу».

Дарина Ізюк: «Як на мене, не можна не згадати «Інтелектуальний марафон». Де ще можна так позмагатися своїм гострим розумом та кмітливістю?»

Юрій Якимюк: «Кожен день ставив перед нами нові завдання: День бантиків та танцювальний марафон, ігровий експрес та День сміху… Доводилося неабияк поламати голову, аби продумати змагання, щоб не налякати малюків, а зробити так, аби їм було страшенно весело!»

Що ж, веселощів у таборі «Сонечко» було доволі, як і безліч креативних ідей, з якими не соромно було й на міському рівні змагатися. Може, тому міське управління освіти не скупилося на грамоти – скажімо, за зайняте перше місце у конкурсі юних гумористів та друге – у номінації «Жартівливі пісні» (муз.керівники – В.Є.Вавринюк та Н.О.Панчук), а міський Центр зайнятості охоче нагородив Д.Солоненко, К.Штунь, А.Лисюк та Т.Стрижкову - учасників конкурсу малюнків на асфальті «Моя професія – найкраща».

Літо – пора мандрівок, тому таборяни не сиділи у стінах школи, мандруючи хто  - до річки, хто  - на екскурсію по місту, хто – у  похід до лісу, а хто – на автобусну екскурсію до Рівного…

Ось і батьки не шкодують теплих слів: Катерина Миколаївна Лукашук щиро вдячна вихователям за цікаве і змістовне дозвілля, Ірина Альбертівна Власюк–за те, що колектив «Сонечка» зумів зацікавити дітей веселими забавами та тематичними днями. «Дякую за те, що моя дочка приходила з табору щаслива і задоволена!», - щиро говорить зворушена мама першокласниці.Анна Леонідівна Козлюк також лишилася задоволена табором: «Моя дитина була просто у захваті від днів, проведених разом із шкільними друзями! Радує те, що тут кожен день не схожий на інші: цікаві свята, захоплюючі конкурси та екскурсії…»  Своє вагоме слово до бесіди докидають і татусі, аби оцінка роботи табору була довершеною. Скажімо, Павло Павлович Плісак здивований і приємно вражений тим, що у наш економічно непростий час діти мали змогу оздоровлюватися у таборі безкоштовно, смакуючи власною випічкою шкільної їдальні, а Катерина Вікторівна Корніюкщиро додає: «Ми, батьки, бачили, як кожен зі шкільної родини докладав максимум зусиль, аби нашим першокласникам було комфортно, весело й цікаво проводити літні канікули. Ми з нетерпінням чекаємо наступного року, щоб наші діти могли знову відвідувати цей чудовий табір, який їх ще більше здружив!»

У чому ж секрет таких по-сімейному щирих спогадів про пришкільний табір «Сонечко»? «Заручившись підтримкою дирекції школи, ми зуміли налагодити особливе взаєморозуміння між усіма нашими творчими та креативними вихователями, - ділиться Таїсія Миколаївна Матишейко, котра цьогоріч керувала роботою пришкільного табору ЗОШ№5. – Тут кожен вніс свій вклад і в роботу гуртків, і в медичний догляд, і в харчування, і в організацію та проведення конкурсів… Не можу не відзначити також сумлінну роботу педагога-організатора М.А.Попко, котра лагідно, спокійно, вдумливо підходила до вирішення проблем. Проте не помилюсь, якщо скажу від імені усього педколективу нашої школи: ми найбільше радіємо, коли бачимо очі дітей, що сяють непідробним захватом від нашої спільної праці.»

Погодьтеся, шановний читачу, приємно серед політичних буревіїв хоч на мить зігріти серце теплою згадкою про щось особливе, незабутнє… Тож нехай останні дні літечка подарують наснагу і тепло тим, хто щедро віддає його дітям!

Разом із читачами «Слова Правди» зазирала у «сито спогадів»

Наталія Самрук