Ось і добігає свого кінця 2014 рік. Цього поворотного для України року ми відзначили 23 річницю проголошення незалежності нашої держави. Незалежності, вибореної українцями крізь покоління і століття, незалежності, котру, на жаль, сьогодні вкотре доводиться відстоювати.

Усупереч усім існуючим правовим та моральним принципам, ті, хто колись самі проголосили себе нашими «старшими братами», раптом стали ворогами та загарбниками нашої рідної землі. Чи думали ми колись, що нам доведеться на гіркому досвіді дізнатися, що таке війна? Світ говорить про Україну, світ захоплюється нашою мужністю і високим патріотизмом, світ підтримує нас. Але, на жаль, ціна цієї уваги надто висока.

Ми, українці, підтримуємо один одного. Стали звичними скриньки у супермаркетах з пожертвуваннями для воїнів АТО та ящики з надписами у магазинах: «Купив собі – купи солдату». Кожен долучається до таких акцій по мірі своїх можливостей або за покликом серця. Ось і в ЗОШ №5 грудень розпочався із акції «Допоможи солдату». Розпочали зі збору теплих речей для наших захисників. Наприклад, четвертокласник Максим Схань приніс нового добротного кожуха, котрого батьки не пошкодували для наших бійців. Учителі та працівники п’ятої школи також проявили ініціативу: вони зібрали свій одноденний заробіток, а на зібрані кошти купили безліч необхідних речей: казанки, теплі рукавиці, мішки для захисних валів, сірники, свічки і навіть піч-«буржуйку» для воїнів батальйону «Волинь» придбали. Зрозуміло, що й батьки наших учнів теж не можуть лишатися осторонь. Так, батьки учнів 4-А класу придбали маскувальну сітку для бійців, а позаяк на сході давно випав сніг, то й маскування має бути відповідним. Отож у хід пішла вся біла тканина, яку тільки могли віднайти: її розрізали на тоненькі смужечки, які учні в актовому залі заплітали у вічка маскувальної сітки. Цю акцію охоче підтримала дирекція, і невдовзі до спільної справи  долучилися школярі інших класів, класоводи та класні керівники. На перервах, замість бігати коридорами, діти, наче мурашки, збігалися до актового залу і так само працьовито снували біля сітки. Спільна праця дала свої плоди: невдовзі сітка була обвішана білими мотузочками – китицями. Дирекція, учителі, школярики – кожен вкладав у роботу часточку своєї душі, свого серця, щиро бажаючи, аби кожен із захисників повернувся додому живим, адже діти знають про війну не тільки з новин, і й зі слів своїх батьків, котрих доля закинула у зону бойових дій. Маленька Анечка Айсен з трепетом згадує: «Коли мій тато служив на сході, я дуже переживала за нього. Кожний день я молилася, щоб тато повернувся додому живим! І нарешті такий день настав!»

Ми віримо, що ця маскувальна сітка, зроблена дитячими руками з особливою любов’ю і теплотою, зі щирими намірами та найкращими побажаннями, наче крила ангела, захистить наших воїнів від біди та ворожих куль. Не залишайтесь байдужими і ви, жителі нашого рідного міста! Свято не буває повним, якщо когось бракує поряд. Робімо добрі справи, які тільки можемо, - і тоді, я вірю, війна закінчиться, і наші рідні повернуться Додому!

Ангеліна Шпаковська,

                                                                                                    учениця 8-А класу ЗОШ №5.

P.S. Подяка від воїнів  , яким наша сіточка служить на далекій луганщині))

       Дякуємо за доставку волонтеру із Нововолинська Валерію Курстаку!