ЯК ДО 5-Ї ШКОЛИ МИКОЛАЙ ЗАВІТАВ
03-02-15, 09:31

19 грудня малеча , як ніколи, з нетерпінням чекала ранку. Ледь продерши очі, малюки нишпорили під подушками чи зазирали у шкарпетки, аби відшукати такі жадані подарунки. Правда, у багатьох на денці душі таки вовтузився черв’ ячок сумління: а що, раптом Миколай цибулину покладе або ж різочку? Ніхто ж не ідеальний! Але страхи виявилися марними. Чи то цибуля не вродила, чи різок усім не вистачило, але окрилені малята мчали мерщій до школи, аби похвалитися подарунками, які святий роздав щедрою рукою.

А от у школі на них чекав сюрприз. Уявіть собі: звичайнісінький урок. Хто позіхає, хто шелестить обгорткою від цукерки, похапцем запханої у надійне місце – за щоку, аби вчителька не побачила. І раптом… відчиняються двері, і до класу заходять дівчатка у вишиванках (Інна Бугай  та Анна Бабік) і віншують усіх зі святом. Далі – більше: до класу впурхують справжні янголятка (Іринка Гонтарук та Яна Гуменюк), котрі ангельськими голосами виводять піснеспіви. Проте чортенята (учні 7-Б класу Ярослав Козачук та Андрій Власюк) намагаються зіпсувати свято та вишукують серед присутніх школяриків нечем та неслух. Юний українець Віктор Добуш теж долучається до вистави, а згодом до класу входить і сам Святий Миколай (роль якого виконує десятикласник Ілля Схань) і розпитує, чи чемними були діточки, чи слухалися маму, тата й вчителів і чи заслужили вони на подаруночки. Діти, звісно ж, хором запевняють старенького, що вони були зразковими учнями та ідеальними доньками й синочками. Як не дивно, але Святий Миколай вірить у добро, що таїться у дитячих душах, тому щедро обдаровує малих школяриків, завершуючи словами:

Настав час уже прощатись,

В путь доріжку відправлятись

Будьте добрі й завжди щирі,

Живіть в злагоді і мирі.

Мамі й татку помагайте,

Менших себе не чіпайте.

  Вчителям у поміч будьте,

І про Миколая  не забудьте!

Таке не забувається, упевнені маленькі школярики ЗОШ №5.

                              

А нам залишається лише подякувати Таїсі Миколаївні Матишейко, учням 7-Б класу та Ірині Петрівні Динько за те, що казка оживає і приходить хоч іноді до школи.

Стала випадковим свідком дива

Наталія Самрук

Категорія: Мои файлы | Додав: машина
Переглядів: 852 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0