Безсмертна постановка на шкільній сцені

"Життя-це гра, а люди в ній - актори",-  під таким гаслом учні 9-А класу ЗОШ №5 імені Анатолія Кореневського проводили загальношкільну лінійку до дня української мови та літератури. Окрасою заходу була постановка за п'єсою Михайла Старицького "За двома зайцями", яку герої готували не один місяць.
«А розпочалося  все одного звичайнісінького буднього дня, - пригадує дев’ятикласик Вадим Міхалець. - Усі готувалися до ювілею школи, і  наш клас не був винятком. Дирекція доручила кожній паралелі провести невелике свято для батьків. Колектив 9-А класу разом із класним керівником старанно вибирав тематику свята. Після невпинних годин роботи ми все ж таки вибрати тему, якою стала українська мова. І ось розпочались, на перший погляд,безкінечні репетиції, щоденний головний біль та переповнені емоціями будні. Через деякий час усе було готово та "відшліфовано", залишилось тільки показати себе, але тут нас спіткало  нещастя: всі «артисти»  почали масово хворіти, тому виступ довелося перенести.
 Через 3 тижні усі нарешті були здорові, і дійство відбулося. Учні класу були задоволені і під впливомемоцій навіть не усвідомлювали,що чекатиме їх далі».

Постановка юних аматорів сцени настільки вразила дирекцію, що було вирішено дозволити "юному театру" виступити під час декади української мови перед учнями 8-11 класів.

 Ми вирішили зануритись глибше та дізнатися, які ж емоції панували у наших героїв під час виступу.

 Прокіп Свиридович Сірко(Владислав Рибка):

-Владиславе, вам дісталась непроста роль батька Проні Прокопівни. Чи задоволені ви нею?

-Моя роль була неважкою і навіть цікавою, вона мені дуже сподобалась!
-А як вам сам виступ? Які емоції панували перед виставою та після неї?
-Мені дуже сподобався наш виступ "За двома зайцями"! Трішечки хвилювався перед виходом на сцену, так як і всі, напевно,але це був зовсім не "провал", а цілком геніальний виступ! Після вистави ми всі вдихнули свіже повітря з полегкістю і сказали: "Дякую, Боже, що ми не провалили свій виступ!" І, на мою думку, це було феєрично!!!

- Ну, і на завершення: якою була реакція залу на вашу театральну постановку?
-Тиша нас вразила, усі уважно слухали, і це було приємно!

Пляшка(ВадимКавкін):

-Вадиме, розкажіть  двома словами про свої враження від виступу?
- Ну, якщо коротко, то  це звучатиме так: цього разу я грав роль Пляшки-одного із найкращих друзів Голохвостого, і я цим задоволений. Звісно, моя роль не головна, але не в тому річ! Перед виступом була деяка тривога: ми ж не знали, як відреагують глядачі.Але хвилювання були марними, тому що все пройшло прекрасно, і я цим задоволений!

Проня Прокопівна(АннаПіскуровська):

-Анно, вам дісталась роль однієї із залицяльниць Голохвастова. На вашу думку, ви впорались із нею?

-Так, роль у мене була однією із найвідповідальніших та найкращих! Друзі казали, що я була «на висоті», тому думаю, я таки впоралась із поставленим завданням.

-І ми так вважаємо! Як усі знають, костюм – обличчя актора. Наскільки важко було підібрати вбрання для вашої ролі?

-Ну, не скажу,що це було дуже важко, але й простим це завдання не назвеш. Не просто було знайти сукню, подібну до тієї, в яких ходили в старі часи, але це завдання було мені під силу, і я з ним впоралась!

-Ну, і врешті не можу не запитати: як вам сам Голохвастов?
-Оооо, Голохвастов був чудовим, таких кавалерів, як він, ще потрібно пошукати!!
 

Свирид Петрович Голохвастов(ВадимМіхалець):

-Ну, нарешті, Вадиме, ми дійшли до вас. Ваша роль, безперечно, була найважчою. Як ви оцінюєте власний виступ і чи задоволені ви ним?

-Як я зіграв - сказати не можу, виступала вся команда, і вся команда виступила пречудово! Думаю, виступ вдався, все пройшло так,як ми й хотіли!
-Навідміну від інших, ви були на сцені у кожному акті. Скажіть, чи важко вчилися слова п’єси  і чому,на вашу думку, цю роль довірили саме вам?

-Із дитинства я мав хорошу пам'ять, і по сьогодні я із легкістю запам'ятовую вірші та слова текстів. Вивчити свою роль було неважко, навіть цікаво. На мою думку, роль довірили мені через мою харизму, артистичність, впевненість у собі. Та й я люблю виступати, це мені приносить задоволення!
-Ну, і останнє питання. Як вам співробітники вашого "юного театру"?
-Мені дуже приємно булоспівпрацювати з однокласниками у нових незвичних ролях. Із них вийшли неймовірні актори! Кожен був неперевершеним:Сашко Опейда (Франт), дуже серйозно сприйняв свою роль та показав себе із найкращого боку. ВадимКавкін (Пляшка) за дуже короткий час вивчив слова та цим іще раз довів, що на нього можна покладатись. Наталя Бакун (мама Проні Прокопівни) жодного разу не збилась, навіть не засміялась,навідміну від репетицій, за що їй особливе спасибі. Владислав Рибка (батько Проні прокопівни) обіграв ситуацію, як уміє тільки він, підлаштував її під себе, влився в роль і вкотре здивував публіку. Віка Пастощук (Химка) чудово вміє наводити лад у домі, що  ми й побачили на сцені у її виконанні. Софія Посполітак (Секлета Пилипівна), котра змусила Голохвастова стати на коліна, зіграланеймовірно, молодець. Анна Піскуровся (Проня Прокопівна) - дівчина із великої  літери! Настільки влилася в роль, що іноді здавалося,нібинадворі не 2016, а  1883 рік, коли була написана ця п’єса. Велике спасибі й Аліні Місай! В останні хвилини виручила нас, виступила «на всі сто», безперечно, молодчина! Дякую кожному! Я б із задоволенням зіграв ще одну роль разом із цими талановитими акторами!

Загалом, усе пройшло чудово: зал був приємно вражений, дирекція задоволена, «шкільні актори» трішки виснажені та переповнені емоціями.
 Отож вітаємо юних театралів із дебютом і чекаємо нових постановок у їхньому виконанні.